Суттєво зростає роль лікарів первинної ланки, які продовжують працювати в умовах викликів війни:
- зруйнована значна кількість медичних закладів, аптечних мереж, клінічних лабораторій;
- можливості медичної логістики обмежені;
- відбулася та продовжує відбуватися міграція пацієнтів в межах країни та за кордон;
- міграція фахівців зумовлює дефіцит кваліфікованих медичних кадрів;
- доступ пацієнтів до вторинної ланки медичної допомоги обмежений;
- віддалена комунікація між пацієнтом та його сімейним лікарем часто неможлива;
- суттєво зростає кількість екстрених ситуацій, коморбідних станів, загострень хронічних захворювань, що значно обтяжує систему охорони здоров’я, ускладнює можливість швидкого реагування, тим самим поглиблюючи ризики для життя та здоров’я пацієнтів.
Вплив зазначених чинників погіршує якість медичного обслуговування. Стандарти діагностики та лікування, а також маршрути пацієнтів, розроблені за умов мирного часу, здебільшого стали недоступними і потребують безупинної адаптації.
- Як сімейному лікарю адаптуватись до нових реалій роботи?
- Які рекомендації (зі стандартів, протоколів) належить виконувати?
