Як збираються “реконструювати” 212 опорних лікарень

Просмотры: 432

моз

Про те, як саме збираються “реконструювати” 212 опорних лікарень, яскраво свідчить стенограма обговорення цього питання в МОЗ.

15 січня Кабмін ухвалив розпорядження “Про затвердження переліку опорних закладів охорони здоров’я у госпітальних округах на період до 2023 року”.

212 опорних лікарень отримають державне фінансування до 2023-го. У бюджетній програмі на 2020 рік на це виділили 1 мільярд гривень. Однак прем’єр-міністр Олексій Гончарук неодноразово заявляв, що на цю президентську програму буде спрямовано 6 мільярдів гривень.

Обирати лікарні, які повинні працювати 24/7, мали за певними критеріями, серед яких — доступність для пацієнта і спроможність надавати майже весь спектр необхідних послуг другого рівня, а також наявність належного обладнання і приймальних відділень.

Однак за фактом обрані лікарні викликають чимало запитань. До деяких пацієнту доведеться добиратися значно більше години, ще й жахливими дорогами. Якісь із них розташовані в будівлях, зведених у першій половині минулого сторіччя. А потрапити до приймального відділення інакше, як подолавши сходи, пацієнт не зможе. Не кажучи вже про відсутність належного обладнання, зате дуже часто — про наявність грибка на стінах.

Місцеві лікарі пишуть, що лікарні обрано за дуже дивним принципом. Поруч є лікарня з кращими показниками, однак із цього населеного пункту нема народного депутата… Тож виникає запитання: якою ж була мета — заявлена президентом і прем’єр-міністром доступність якісних медпослуг для пацієнта чи створення ще одного інструменту реалізації політичних амбіцій місцевих еліт перед виборами восени?

Як усе відбувалося? Створити мережу опорних закладів — це нормально. Відповідно до концепції госпітальних округів, госпітальні ради мали обрати госпітальні лікарні (багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування — БЛІЛ) першого і другого рівня. Однак з’ясувалися дві речі. По-перше, госпітальні ради — мертвонароджені діти, оскільки люди у нас не знаються на самоврядуванні, не вміють домовлятися і не хочуть працювати. По-друге, нормальні повноцінні лікарні, які відповідали б критеріям БЛІЛ першого і другого рівнів (наказ МОЗ №1881), у країні можна порахувати на пальцях. Тому всередині Міністерства охорони здоров’я його очільницею Зоряною Скалецькою було прийнято рішення визначити опорні лікарні.

Для цього було скасовано попередню постанову про госпітальні округи і визначено, що госпітальний округ дорівнює області (постанова Кабміну №1074 від 27 листопада 2019 року). Право ж обирати лікарні було передано від госпітальних рад до Кабміну. Обласні департаменти охорони здоров’я мали надати свої пропозиції у МОЗ. А те, у свою чергу, — опрацювати і подати на Кабмін, який і затвердив перелік опорних закладів охорони здоров’я у госпітальних округах своїм розпорядженням №23р від 15 січня 2020 року.

Навіщо така складна процедура, якщо МОЗ могло б затвердити опорні лікарні своїм наказом? Затвердження розпорядженням Кабміну зняло відповідальність як із МОЗ, так і персонально з його очільниці. Тепер усіх собак, коли що, можна буде повісити на прем’єр-міністра.

Тим часом у президентській програмі йшлося не просто про лікарні, в яких буде надано госпітальну та екстрену допомогу, а про опорні лікарні, до складу яких мали увійти лікарні, що надають усі види медичних послуг. Тому звернімося до статистики. На першому місці в нашій країні — смертність від серцево-судинних захворювань, на другому — онкозахворювання, на третьому — травми.

Серцево-судинні захворювання — це ангіографи і КТ, які нема куди ставити в опорних лікарнях без серйозної реконструкції. “Побілити-пофарбувати” тут явно недостатньо. Нема й спеціалістів, які можуть із ними працювати. Тобто це величезний проєкт, який неможливо завершити до осені.

Онкологічних центрів і дитячих лікарень, які мали би бути в опорних лікарнях, не передбачено. Але дано чіткий сигнал, що гроші потрібно вкладати в опорні лікарні. Не в дітей — майбутнє країни, і не в онкоцентри, щоб рятувати життя людей, а в опорні лікарні, які треба “побілити-пофарбувати”, щоб виграти вибори. Таким чином МОЗ просто вбиває онкологію і дитячі лікарні.

Президент озвучив неякісно підготовлену і не прораховану ініціативу, і в “країні дурнів” закипіла робота. Про те, як саме збираються “реконструювати” 212 опорних лікарень, на що президент Зеленський пообіцяв виділити 6 мільярдів гривень, яскраво свідчить стенограма обговорення цього питання в МОЗ, передана DT.UA джерелом із Кабміну. Зустріч відбулася 3 лютого 2020 року. На ній були присутні міністерка охорони здоров’я Зоряна Скалецька, її заступники Олена Сімоненко (на даний час звільнена) і Дмитро Луфер, а також представник міжнародної організації, який зрештою залишив нараду.

Тези наради, 03.02.2020

IO — international organization

ED — відділення невідкладної допомоги

IO презентував бачення розробки проєкту ED.

Висновок IO: Для реалістичної реалізації проєкту потрібно ДО початку будівельних робіт, лише на процедури:

— для лікарень, у яких є проєктна документація: шість місяців (швидше за все, ця документація не відповідає сучасним стандартам, тож із нею доведеться працювати);

— для лікарень, у яких немає проєктної документації: 10—12 місяців.

Скалецька:

— У слайді IO про ED із зонуванням складових ED: швидше за все, цього року вдасться зробити лише зелену зону, а потім, наступними роками, лікарні будуть добудовувати собі інші зони;

— Ідеться про існуючі стіни, жодної реконструкції зробити не вдасться;

— Проєт — президентський, тож КРІ стоять кожному губернатору, вони над ними вже працюють;

— Губернатори мають багато можливостей на рівні регіонів, робота кипить;

— Кожен заступник МОЗ прикріплений до 4 регіонів;

— Бачення: у термін 2 тижні розробити попередні драфти всієї типової проєктної документації;

— Цієї п’ятниці буде нарада з ДОЗ, на якій областям планується надати перші драфти.

IO: Працює зараз над створенням завдання на проєктування.

Луфер:

— Жодної реконструкції;

— Лише поточний ремонт “більш-менш нормально зроблений”;

— Не всі лікарні мають відповідні приміщення, тож потрібен аналіз лікарень; навіть із 212 опорних (та з 89 БЛІЛ ІІ рівня) через це багато відпаде; за тиждень такий аналіз заплановано зробити.

IO: Чи можна взяти 30–50 для більш “довгограючих” проєктів, оскільки серйозно побудувати ED за такий час не вдасться?

Луфер: Тому треба насамперед відсортувати заклади за спроможністю — і тоді визначити, хто готовий іти “в довгу”.

Є ще проблема кадрів, не факт, що в кожному БЛІЛ є радіолог, та й чи потрібен він під певний потік звернень? Це все треба аналізувати.

IO: Ми плануємо включати у свою частину проєкту консалтинг—супровід регіонів, а також перенавчання кадрів.

Скалецька: Повністю вас підтримую, активно працюємо далі (виходить).

Сімоненко: Зараз я вам розкажу план президента. Усього є 212 лікарень, на КОЖНУ з них заплановано:

1) провести ремонт, утеплення стін тощо; БЕЗ реконструкції;

2) зробити однакові красиві в’їзди з навісами;

3) розпочати проєктні роботи;

4) дати мінімальне обладнання (11 пунктів); його отримають усі 212.

І лише БЛІЛ ІІ рівня (89) можуть претендувати на серйозніше обладнання (в кого немає КТ, МРТ тощо).

IO: А приміщення під це обладнання?

Сімоненко: Так, лікарні повинні будуть знайти на своїй території приміщення.

Нам бракує рук, усе роблять заступники і одна помічниця Сімоненко.

Яка потрібна додаткова площа для добудови приймального відділення під ED? Щоб покрити жовту та червону зони?

Які потрібні потужності для переведення приймального відділення, доки тут буде будуватись ED? (…)

Луфер: Наприклад, зараз можемо провести мозковий штурм. Наприклад, IO може робити “довгограючий” проєкт, поки ми у 2020-му займаємося “швидкограючим”.

Сімоненко: Проєкт-2020 реалізовується під 31 жовтня.

IO: Зрозуміло… Ми чули, що у Мінфіну нема коштів.

Луфер: Вони будуть.

IO: А якщо не буде?

Луфер: Повірте мені, точно будуть.

Ми зараз опрацьовуємо порядок (“Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році” затверджено постановою Кабміну №65 від 5.02.2020. — А.К.).

IO: Ми були впевнені, що проєкт = 212 лікарень, а тепер…

Сімоненко: Ну дивіться, була комісія МОЗ, яка визначала опорні заклади

(пояснює).

IO: Тобто всі 212 пофарбуємо й поставимо мінімальне обладнання за 6 млрд?

Сімоненко: Так.

Луфер: Неможливо без запуску реформи точно зрозуміти, куди буде рухатися потік пацієнтів, — відповідно, куди точно ставити яке обладнання.

IO: Де будуть ED? Де саме?

Луфер: У 212 опорних точно, далі всі інші.

Сімоненко: Важливо зараз проаналізувати, зробити вибір.

IO: Запустімо опитувальник.

Сімоненко: ОК, але ж нам потрібно спочатку проаналізувати.

IO: Нас турбує, що у вас немає кінцевої мети: на яку кількість забезпечених лікарень ви хочете вийти.

Луфер: Тож треба “майстер-плани”, маршрути, тоді все буде (…)

Реформу фінансування в системі охорони здоров’я націлено на те, щоб гроші йшли за пацієнтом, пацієнт мав вільний вибір лікаря, а фінансування з державного та місцевих бюджетів надходило на підтримку тих закладів, куди іде пацієнт. Однак по суті лікарні сьогодні обрано за пацієнта. І ті, які не потрапили до переліку опорних, навіть якщо вони надають якісні послуги і в них працюють справді професійні лікарі, по факту нині позбавлені фінансування, в тому числі на розвиток закладів. А пацієнт позбавлений права вибору.

Алла Котляр, dt.ua



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *